Цікаві факти

Підкорення Евересту: зворотна сторона

Підкорення Евересту: зворотна сторона


Еверест - найвища гора на планеті, заповнена трупами своїх завойовників, до яких нікому немає справи


Гора Еверест є найвищою точкою планети. Її висота за різними даними становить від 8844 до 8852 метрів. Еверест знаходиться в Гімалаях на кордоні між Непалом і Китаєм. На вершині Евересту, що знаходиться на території Китаю, дмуть сильні вітри швидкістю до 200 км/год, а температура повітря вночі знижується до -60 °С.


Історія підкорення найвищої точки планети почалася в 1920-му році, коли Далай-Лама вперше допустив сюди британських альпіністів. За статистикою з тих пір на гору піднялося близько 1500 чоловік


а залишилися там назавжди за різними оцінками від 120 до 200 осіб різних національностей (у тому числі і російські). На Евересті вмирають як новачки, так і досвідчені альпіністи. Але зовсім не багато знають, що померлі залишаються там, де їх заскочила доля. Еверест давно перетворився на кладовище. Тіла лежать на схилах Евересту роками, а деякі десятиліттями, і ніхто не поспішає спускати їх вниз для поховання.


Той, хто планує піднятися на вершину, повинен розуміти, що у нього є шанс не повернутися. При підйомі далеко не все залежить від тебе. Ураганний вітер, замерзлий клапан на кисневому балоні, неправильний розрахунок часу, лавина, виснаження та інше - все це може призвести до загибелі альпініста.


Першим підкорювачем Евересту і першою його жертвою став британський альпініст Джордж Меллорі. У 1924-му році він зі своєю командою відправився до вершини, але на висоті 8500 метрів його втратили з виду, причому на цілих 75 років. Багато років ворожили, чи досяг Меллорі вищої точки, і лише в 1999-му році його останки знайшли зовсім недалеко від неї. Тіло з переламаним стегном лежало по напрямку до вершини, а значить, до останніх секунд життя англієць намагався буквально вповзти на гору своєї мрії.


На жаль, героєм Евересту став не він: лише в 1953-му році новозеландець Едмунд Хілларі в зв'язці з непальским шерпом досяг піку Евересту. А вже після цих двох до Евересту з різних сторін підбиралися сміливці з багатьох країн світу. Для когось це ставало просто особистим подвигом, інші ставили історичні рекорди.


Але далеко не завжди людина торжествує над суворою природою. Підкорюючись людям гора збирає викуп їх життями. На Евересті за 60 років загинуло понад 200 осіб. До 90-их років смертність тут становила рекордні 37%, в останні роки знизилася до 4%. Навіть на сусідніх гімалайських піках, теж вище 8000 метрів, цей відсоток вищий. Але саме на Евересті смерть набуває самий драматичний відтінок. Тут помирають не тільки від травм і втоми, а часто із-за марнославного байдужості ближніх.


Простий приклад: у 1996-му році група японських скелелазів при сходженні натрапила на трьох замерзаючих колег-індійців. Японці пройшли далі до вершини, всі вони загинули. У 1998-му році скелелаз Сергій Арсентьєв і його дружина американка Френсіс вчинили безкисневе сходження на Еверест, але гора не відпустила їх. Подружжя розминулися сніжної бурі, Сергій, у пошуках дружини, пропав без вісті, його тіло знайшли тільки через кілька років. А Френсіс дві доби вмирала на узвозі. Кілька груп пройшли повз, не надавши жодної допомоги. І лише друга подружня пара британців перервала свою експедицію в спробі врятувати вмираючу. Вони вже не змогли нічого зробити, і самі ледь не загинувши від холоду, повернулися назад. Через рік, Вудхоллы все ж зробили своє сходження і побачили мертву жінку в тому місці, де залишили її минулого разу. Наступні 8 років вони збирали гроші, щоб повернутися на Еверест вже для того, щоб поховати Френсіс. Адже сходження на гору недешево. Лише за доступ до гори китайська сторона стягує 5500 доларів за групу з 20 осіб, непальська - близько 70 тисяч за команду з сімох альпіністів.


Ще одна трагедія Евересту потрясла весь світ у 2006-му році. Повз вмираючого без кисню Девіда Шарпа байдуже пройшли 42 людини! Одними з них були телевізійники каналу «Діскавері», які поставили Шарпу пару питань, дали кисень і залишили одного. Іншим був інвалід Марк Інгліс, здійснював безпрецедентне сходження на протезах. Він не став жертвувати своєю унікальною експедицією заради вмираючого. В результаті Інгліс досяг вершини, ставши героєм із заплямованою совістю. Перший підкорювач Евересту сер Едмунд Хілларі в обуренні заявив тоді:


В нашій експедиції було немислимо, щоб ми залишили помирати когось потрапив у біду. Людське життя було, є і буде набагато важливіше, ніж вершина гори.


Проте досі на схилах Евересту залишаються не похованими більше 120 тіл, через які доводиться буквально переступати черговим підкорювачам.